Огляд

Енциклопедистика – порівняно молода галузь науки, хоч ми можемо похвалитися столітньою історією створення власне українських енциклопедій новітнього часу. Видання двох томів енциклопедичного довідника «Украинский народ в его прошлом и настоящем» у 1914-16 роках, до створення якого було залучено визначні наукові й літературні сили обох частин тогочасної України, яскраве свідчення цього. Федір Вовк, Михайло Грушевський, Петро Єфименко, Максим Ковалевський, Агатангел Кримський, Володимир Охримович, Степан Рудницький, Олександр Русов, Степан Томашівський, Михайло Туган-Барановський – далеко не повний список укладачів та авторів цього довідника.

В усі часи – від створення перших старогрецьких енциклопедичних праць, а особливо після появи підготовленої під керівництвом Д. Дідро і Ж.-Л. д’Аламбера 35-томної «Encyclopédie ou Dictionaire raisonné des sciences, des arts et des métiers» («Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел») у Парижі в 1751–80 роках – до найдовершеніших енциклопедій сучасності, зокрема «Encyclopaedia Britannica», енциклопедичні видання вважали й продовжують вважати еталонними. Вони виконують роль безперечного авторитету з будь-яких питань в усіх відомих на сьогодні галузях знань. Знайшлося багато охочих скористатися цим: автори почали маркувати свої видання як енциклопедичні. Видавництва України щороку випускають понад 100 найменувань книжкової продукції, які позначено як енциклопедії чи енциклопедичні словники (довідники). А втім, за змістом, структурою, наповненням, жанровими особливостями ці видання не завжди відповідають заявленому в заголовку типу – «енциклопедія». Звичайно, це не може не викликати занепокоєння вчених-енциклопедистів. Таку ситуацію пояснює, зокрема, й загальний сьогоднішній стан у науковій сфері України.

Щоб систематично ознайомлювати наукову громадськість з найновішими досягненнями теоретичної та практичної енциклопедистки, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України в 2008 році започаткував проведення міжнародних наукових конференцій «Українська енциклопедистка».

З 27 листопада до 1 грудня було проведено вже П’яту міжнародну наукову конференцію «Українська енциклопедистика». Її було організовано у форматі інтернет-конференції (веб-сторінка конференції: http://encyclopedystyka.kyiv.ua) і присвячено питанням регіональної енциклопедистики, серед них:

  • регіональні (універсальні, тематичні, галузеві, персональні) та краєзнавчі енциклопедичні видання як джерело інформації національної ваги: роль і значення для інтелектуального й духовного розвитку країни;
  • засади, принципи й методи створення регіональних енциклопедій;
  • типи українських регіональних енциклопедій: спрямування, особливості представлення форми і змісту тощо;
  • світова енциклопедистика в регіональному зрізі;
  • електронні регіональні енциклопедії та словники;
  • мова і стиль енциклопедичних видань.

Обговорення обмеженої тематики сприяло більш тісній співпраці і глибшому зануренню в наукові проблеми. Серед тих, хто зголосився взяти участь в обговоренні зазначених вище тем, були: фахівці з бібліотечної справи – Т. Добко та О. Дуднік (Національна бібліотека України імені В. Верднадського), В. Соколов (Національна бібліотека України імені Я. Мудрого), М. Федорова (Полтавська Обласна універсальна наукова бібліотека імені І. Котляревського), Л. Саєнко (Одеська національна наукова бібліотека), з історичних наук – Т. Нагайко (Переяслав-Хмельницький Державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди), А. Авраменко (науково-дослідний центр Краснодарської регіональної організації «Співдружність Кубань-Україна»), з шевченкознавства – І. Марцінковський (Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова), енциклопедичної справи – М. Михайличенко (редакція «Енциклопедії Бердянська»), М. Железняк, О. Іщенко, В. Муха, О. Савченко, С. Очеретянко (Інститут енциклопедичних досліджень НАН України) та ін.

Запропоновані доповіді виявилися цікавими й актуальними. Наприклад, велике зацікавлення викликала розвідка Т. Добко та О. Дудніка «Біобібліографічні посібники з історії національно-визвольних змагань українського народу (1917–1921 рр.) як джерело енциклопедичних досліджень», у якій автори запропонували багатий фактичний матеріал для укладачів різних за жанром та регіональними охопленням енциклопедичних видань. Захоплюючим і важливим своїм фактажем виявилося дослідження А. Авраменка про історичні атласи – «Історичний атлас як тип енциклопедичного видання (деякі спостереження та пропозиції)», яке, між іншим, отримало справедливі запитання щодо кореляційних (і не лише) зв’язків між атласами й енциклопедіями. Цікаве поєднання регіональної енциклопедії з персональною, яку присвячено Тарасу Шевченку (йдеться про «Шевченківський енциклопедичний словник Миколаївщини») представлено в доповіді І. Марцинковського. Переконливими в своїх судженнях були О. Савченко, В. Муха і С. Очеретянко у висвітленні питань створення енциклопедичного продукту в сучасній Україні, беручи до уваги особливості державної політики у сфері книгодрукування. Варто відзначити ґрунтовну доповідь В. Соколова про створення енциклопедій бібліотечної справи, зокрема й регіонального характеру, що представляють Харківщину («Створення регіональних енциклопедій з бібліотечної справи як важливий напрям розвитку бібліотечної політики регіонів»). Між іншим, саме ця доповідь виявилася найбільш популярною – її переглянула найбільша кількість відвідувачів сайту конференції (71 людина).

Від учасників конференції можна було дізналися про багато регіональних енциклопедій і їхні особливості. Це і «Енциклопедія Бердянська», і окремі енциклопедично-довідкові видання Полтавщини, Одещини тощо. В окремих аналітичних дослідженнях було згадано й низку інших регіональних видань.

У вітальному й заключному слові директор Інституту енциклопедичних досліджень НАН України М. Железняк наголошував на тому, що конференції «Українська енциклопедистика» слугують своєрідним майданчиком, де мають змогу висловитися і творці енциклопедій, і дослідники їх, і користувачі, для яких вони – надійне джерело інформації. На них обговорюють питання теорії та практики енциклопедистики, історії енциклопедичної справи у світі та Україні, дискутують про теоретичні засади створення енциклопедій різного типу (універсальних, галузевих, регіональних), узагальнюють історичний досвід та аналізуємо сучасні тенденції української й світової енциклопедистики. Було підкреслено, що у цьогорічному заході взяли участь як постійні учасники, так і науковці, які вперше на цій конференції, що загалом свідчить про розширення плеяди дослідників у галузі енциклопедистики.

Загалом відповідно до служби Google Analytics сайт конференції за час її проведення відвідало 108 осіб (з них 93,4 % з України, 2,9 % зі США, 1,7 % з Нідерландів, 0,8 % з Перу, 0.8 % з Росії, 0.4 % з Польщі).